Цією статтею розпочинається аналіз вимог національного законодавства, які стосується поводження із відходами електричного та електронного устаткування.

Національним планом дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки”, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011р. № 577-р, передбачено у період із червня 2011 року по грудень 2015 року розроблення та впровадження систем збирання та утилізації електричного і електронного обладнання (в тому числі трансформаторів, стабілізаторів та акумуляторів).

Також “Концепцією Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки”, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.01.2013р. № 22-р передбачене “впровадження принципу відповідальності виробника за збирання і утилізацію окремих видів продукції після її використання;”, який насамперед може бути застосований у сфері управління відходами електронного та електричного устаткування.

Однак на даний час в українському національному законодавстві практично відсутні окремі документи, що регламентують поводження саме із відходами електронного та електричного устаткування у ширшому сенсі.

Існує ряд нормативно-правових документів у сфері поводження із відпрацьованими хімічними джерелами струму, насамперед акумуляторами, який розглянутий у подальших розділах.

Виходячи із зазначеного у наступних розділах розглянуті положення та вимоги щодо поводження із відходами, які, серед іншого, також стосуються відходів електронного та електричного устаткування.

Основні норми щодо поводження з відходами, у тому числі і з відходами побутового електронного та електричного устаткування, регулюються Законом України "Про відходи" (№ 187/98-ВР від 05.03.1998р.) та законами України "Про охорону навколишнього природного середовища" (№ 1264-XII від 25.06.1991), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (№ 4004-XII від 24.02.1994), “Про хімічні джерела струму” (№ 3503-IV від 23.02.2006), а також іншими нормативно-правовими актами.

Законом України “Про відходи” визначено “... правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України”.

У контексті поводження із відходами побутового електронного та електричного устаткування актуальні наступні основні терміни, визначені статтею 1 цього Закону:

відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними;

виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів;

поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;

збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення;...

утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;...

об'єкти поводження з відходами - місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів;

відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами;...

розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах;

відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови;

збирання і заготівля відходів як вторинної сировини - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері;...

власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами;

побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення;...

сортування відходів - механічний розподіл відходів за їх фізико-хімічними властивостями, технічними складовими, енергетичною цінністю, товарними показниками тощо з метою підготовки відходів до їх утилізації чи видалення;

джерело утворення побутових відходів - об'єкт, на якому утворюються побутові відходи (житловий будинок, підприємство, установа, організація, земельна ділянка).

На основі приведених тлумачень Закону відходи побутового електронного та електричного устаткування, що утворюються у побуті, відносяться до категорії побутових відходів.

Оремо слід наголосити на положеннях Закону України “Про відходи”, які визначають право власності:

Стаття 8. Відходи як об'єкт права власності

Відходи є об'єктом права власності.

Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Стаття 9. Суб'єкти права власності на відходи

Суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Держава є власником відходів, що утворюються на об'єктах державної власності чи знаходяться на території України і не мають власника або власник яких невідомий (крім відходів, зазначених у частині другій цієї статті), а також в інших випадках, передбачених законом. Від імені держави управління відходами, що є державною власністю, здійснюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Суб'єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.

Таким чином на етапі утворення у домогосподарствах відходи побутового електронного та електричного устаткування знаходяться у власності громадян — мешканців таких домогосподарств.

У подальшому право власності на такі відходи переходить до комунальних чи інших підприємств, які виконують збір відходів і подальше поводження із ними.

Вимоги щодо поводження із побутовими відходами визначені статтею 36-1 Закону “Про відходи”, якою, серед іншого, визначено:

Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. ...

Роздільне збирання побутових відходів здійснюється їх власниками згідно з методикою роздільного збирання побутових відходів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. ...

Великогабаритні та ремонтні відходи у складі побутових відходів мають збиратися окремо від інших видів побутових відходів. ...

“Методикою роздільного збирання побутових відходів”, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 01.08.11р. № 133, визначено:

...

1.2. Ця Методика поширюється на суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов'язану з вивезенням побутових відходів.

1.3. Положення цієї Методики використовуються при роздільному збиранні побутових відходів та його впровадженні. ...

1.7. Великогабаритні та ремонтні побутові відходи збираються окремо в контейнерах місткістю 8 куб.м і більше, які розташовуються на спеціальних майданчиках з твердим покриттям.

1.8. Небезпечні відходи у складі побутових відходів, які визначені постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000р. № 1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів", збираються окремо від інших видів побутових відходів у контейнери червоного кольору, а також відокремлюються на етапі збирання чи сортування і передаються споживачами та виконавцями послуг з вивезення побутових відходів спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. ...

У контексті поводженні із відходами побутового електричного та електронного устаткування актуальний розділ V вказаної методики “V. Організація проведення агітаційної роботи щодо безпечного в санітарно-епідемічному та екологічному відношенні поводження з ТПВ”.

Процитований вище п.1.8. Методики посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 13.07.2000р. № 1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів" у частині тлумачення терміну “небезпечні відходи”, який відрізняється від вказаного у Законі України “Про відходи”:

небезпечні відходи - відходи, включені до розділу А Жовтого переліку відходів, що затверджується Кабінетом Міністрів України, і мають одну чи більше небезпечних властивостей, наведених у переліку небезпечних властивостей, що затверджується Мінекоресурсів, та до Зеленого переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, у разі, коли вони містять матеріали, наведені у додатку 2 до цього Положення, в таких кількостях, що можуть виявляти небезпечні властивості, наведені у зазначеному вище переліку небезпечних властивостей;

Зазначений “Перелік небезпечних властивостей” затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.10.2000р. № 165 та відповідає переліку, наведеному у додатку III до Базельської конвенції.

Затверджений зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000р. № 1120 Жовтий перелік відходів містить наступні позиції, які стосуються відходів електронного та електричного устаткування:

33. Несортовані відпрацьовані батареї за винятком сумішей батарей, наведених у Зеленому переліку відходів. Відходи батарей, не визначені у Зеленому переліку відходів, які містять сполуки, наведені у додатку 2 до Положення, в кількості, що перетворює їх у небезпечні.

34. Відходи і брухт електричних та електронних вузлів, що містять компоненти, такі, як акумуляторні батареї або інші батареї, включені до Жовтого переліку відходів, ртутні вмикачі, скло від електронно-променевих трубок або інше активоване скло та поліхлоровані біфеніли (далі - ПХБ) - конденсатори, або забруднені компонентами, наведеними у додатку 2 до Положення (наприклад, кадмій, ртуть, свинець, ПХБ), до такого ступеня, коли вони можуть мати небезпечні властивості, наведені у переліку.

У Зелений переліку відходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000р. № 1120, включені:

29. Брухт вузлів електрообладнання, не забруднений мастилами, поліхлорованими біфенілами (ПХБ) та поліхлорованими терфенілами (ПХТ) до такого ступеня, коли він стає небезпечним.”

42. Електронні вузли, що складаються тільки з металів або їх сплавів.

43. Відходи і брухт електричних та електронних вузлів (печатні плати включно), які не містять таких компонентів, як акумулятори та інші батареї, включені до Жовтого переліку відходів, ртутні перемикачі, скло від електронно-променевих трубок та інше активоване скло та ПХБ-конденсатори, або не забруднені складовими, зазначеними у додатку 2 до Положення (наприклад, кадмій, ртуть, свинець, поліхлоровані біфеніли) в кількості, достатній для виявлення ними небезпечних властивостей, наведених упереліку.

44. Електричні та електронні вузли (печатні плати, електронні елементи і провід включно), придатні для безпосереднього повторного використання, а не для переробки чи кінцевого видалення.”

Тлумачення терміну “небезпечні відходи”, приведене у “Положенні про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням” також визначає наявність у таких відходах матеріалів, приведених у додатку 2 до “Положення...”. Цей перелік включає метали та їх сполуки, а також інші речовини, які можуть міститися у побутових відходах електронного та електричного устаткування.

Однак на стадії утворення та збору таких відходів здебільшого неможливо оцінити кількості (кількісний вміст) вказаних речовин у цих відходах та відповідно віднесення таких відходів до небезпечних у контексті постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2000р. № 1120 може виконуватися на подальших стадіях.

Слід зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2000р. № 1120 прийнята на виконання “...міжнародних зобов'язань України, що випливають з її участі у Базельській конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.) та з метою забезпечення дотримання вимог екологічної безпеки під час транскордонних перевезень небезпечних відходів”, без посилання на Закон України “Про відходи”.

Таким чином використання положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2000р. № 1120 у правовому полі Закону України “Про відходи” чи відповідних підзаконних актів не зовсім коректне.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.01.13р. № 15 затверджені “Методичні рекомендації щодо збирання відходів електричного та електронного обладнання, що є у складі побутових відходів”.

Вказаним документом як мінімум рекомендовано організовувати окремий збір великогабаритних відходів (холодильники, електричні плити, пральні машини тощо) та відходів, геометричні розміри яких не перевищують 50х50х50 сантиметрів.

При можливості рекомендовано при збиранні забезпечувати більш детальний поділ відходів на окремі групи.

Збір відходів електронного та електричного устаткування пропонується організувати на стаціонарних майданчиках для великовагових побутових відходів (виділивши окремий сектор) або за мобільною (пересувною) схемою.

Зазначеними “Методичними рекомендаціями...” пункти збирання відходів електронного та електричного устаткування рекомендовано розташовувати із розрахунку 1 пункт на 20 тис. мешканців.

Слід зазначити, що у п.6 “Методичних рекомендацій щодо збирання відходів електричного та електронного обладнання, що є у складі побутових відходів” зазначено, що перевезення відходів електричного та електронного обладнання повинно виконуватися спеціально обладнаними транспортними засобами спеціалізованих підприємств, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.02.10р. № 38 затверджені “Методичні рекомендації із формування громадської думки щодо екологобезпечного поводження з побутовими відходами”.

У цих “Методичних рекомендаціях...” відсутні положення щодо поводження із відходами електронного та електричного устаткування, лише згадані батарейки та акумулятори у частині їх відокремлення перед спалюванням.